Верховный суд и Златобанк – опасный прецедент

Решение Верховного суда по Златобанку ставит перед Фондом гарантирования вкладов вопрос, как вернуть вкладчикам 825 млн грн и как будут удовлетворяться требования кредиторов на 6,5 млрд грн.

5 лютого 2019 року Велика палата Верховного суду ухвалила рішення, яким, по суті, визнала неправомірним рішення НБУ про віднесення ПАТ “Златобанк” до категорії неплатоспроможних.

Це рішення Верховного суду виводить банк за межі правового поля, а перед Фондом гарантування вкладів ставить питання, як тепер повернути виплачені вкладникам близько 825 млн грн і яким чином задовольнятимуться вимоги кредиторів більш як на 6,5 млрд грн.

Тут варто нагадати, що йдеться про банк, який за рахунок свого майна та активів здатен задовольнити менше 23% вимог своїх кредиторів: його ліквідаційна маса на 5,3 млрд грн менша за суму акцептованих кредиторських вимог.

Невідомо, які ще підтвердження неплатоспроможності “Златобанку” потрібні суду, адже жодних чітких пояснень щодо цього – без сумніву, головного – аспекту справи Фонд від суду так і не дочекався.

Натомість, оскарження визнання банку неплатоспроможним відбулось не на основі фактичних фінансових показників його діяльності, а на основі дискусії про те, яким складом Нацбанк ухвалював рішення про виведення його з ринку.

Суди нижчої інстанції вирішили (а Верховний суд своїм рішенням закріпив), що засідання правління НБУ, під час яких “Златобанк” і був визнаний неплатоспроможним, були неправомірними.

Мовляв, присутні на них виконувачі обов’язків заступників голови Нацбанку не пройшли повну процедуру погодження при призначенні на посаду.

Парадокс цієї ситуації полягає у тому, що рішення про неплатоспроможність того чи іншого банку ухвалює НБУ, претензії до цієї процедури мають власники банку, а потерпають від таких рішень у підсумку кредитори і Фонд гарантування вкладів.

А поки вкладники і інші кредитори банків намагаються отримати свої ж кошти, які вони свого часу довірили банку, чимало колишніх власників і топ-менеджерів таких банків, які, власне, й доводили  їх до банкрутства, очікують рішення за своїми позовами у розкішних закордонних маєтках і на дорогих яхтах.

Так чи інакше, але рішення Верховного суду ухвалено, оскарженню воно не підлягає, і тепер саме Фонду доведеться міркувати, що робити з його наслідками.

Відновити дію ліцензії після віднесення банку до категорії неплатоспроможних не дозволяє закон, тобто банківської установи як такої уже не існує.

У Фонді до останнього сподівались, що якщо суд і визнає неправомірним віднесення “Златобанку” до неплатоспроможних, то, принаймні, роз’яснить, як усім причетним сторонам вийти з цієї патової ситуації.

Цього не сталось. Рішення, по суті, являє собою лише констатацію того, що Фонд гарантування, здійснивши виплати близько 14 тисячам вкладників “Златобанку”, не зможе повернути ці кошти за рахунок активів.

І шукати вихід із ситуації Фонду доведеться самотужки.

Пр8и цьому мало хто звертає увагу на те, що правові наслідки такого судового рішення створюють небезпечний прецедент, адже наразі у Верховному Суді очікують розгляду позовні заяви з оскарження неплатоспроможності стосовно 10 банків, вкладникам яких Фонд сумарно вже виплатив майже 14 млрд грн.

Ще 12 банків оскаржують віднесення їх до неплатоспроможних у судах нижчих інстанцій.

І якщо ухвалення подібних рішень стане усталеною практикою, для держави, для банків-учасників Фонду гарантування вкладів, а отже, і для всіх платників податків це обернеться багатомільярдними збитками.

Источник: epravda

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *