Зворушливий лист Катерини Шестопалової до матері Олени, яка трагічно загинула в стінах медичного закладу «Сіті Клініка»

Зворушливий лист Катерини Шестопалової до матері Олени, яка трагічно загинула в стінах медичного закладу «Сіті Клініка»
131331 ПЕРЕГЛЯДІВ

Час летить немов вода із водоспаду, та аж ні як й ніколи, цей плин буття не поверне дочці - матір, чоловікові - дружину, батькам – дитину… І ось уже минув такий гіркий, безжальний та сповнений пустоти 40 день із дня загибелі 48-річної  Олени Шестопалової… 40 день із дня загибелі…- в приватній клініці  медичного закладу «Сіті Клініка»... 40 день із дня загибелі… - після проведеної операції, під час якої без узгодження із пацієнткою та родичами було видалено те, про що й мови не було… 40 день із дня загибелі… - в клініці де, як виявилось, відсутнє реанімаційне відділення… 40 день із дня загибелі…- коли тамтешні лікарі в телефонному режимі взнавали у колег з швидкої, як надати допомогу помираючій пацієнтці…

40 день… 40 день горя, пустоти й безжальної душевної тривоги…

Про цю трагічну подію, яка сталась у родині Шестопалових ми писали не так давно:

І ось, буквально кілька годин тому, дочка Олени Шестопалової на своїй сторінці у Фесбук поділилась, найціннішим, що в неї залишилось – теплими, душевними спогадами про матір! Про матір – якої вже немає…

Ось ці зворушливі рядки, пряма мова Катерини Шестопалової:

Мамо,

вже 40 днів як я не була готова, що ніколи більше не побачу тебе.

Мамо, мені кажуть, що я добре тримаюся. Ніхто не знає, що я дозволяю собі плакати за тобою лише на кладовищі та, часто, коли ніхто не бачить.

Мамо, я їздила до тебе на кладовище.

Я ніколи так довго не була так далеко від тебе. Буде ще довше.

Їздити на кладовище — до мами. Адже тільки так можна максимально скоротити дистанцію. Максимально — до товщі землі.

Ближче вже ніколи та ніяк.

Тобі було лише 48.

За 2020 рік ми стали такими близькими з тобою.

Пам’ятаєш, як багато ми говорили, як багато сміялися?

Як ти скзала, що по-новому мене відкрила.

Ми дотримувалися карантину, самоізоляції, та весь минулий рік мінімально виходили з дому. Ти боялася вірусу, а забрала твоє життя та, кому ти довіряла своє здоров’я протягом 3 років. Уявляєш, вона навіть не вийшла на зв’язок.

Мам, я в той день скзала одній з медсестер, щоб вона подзвонила своїй мамі та сказала, що вона її любить. Вона заплакала.

Мамо, як це сталося? Я так хочу вірити, що тобі не було боляче й ти не бачила їхню паніку.

Їхні версії та ціла низка інших даних не збігаються.

Вони повідомили нас лише за дві години після твоєї смерті. У приватній клініці не було реаніматолога.

Мамо, вони дзвонили до швидкої, аби та, телефоном, проконсультувала їх, що робити.

Що робити, якщо ти помираєш.

Мамо, я б власноруч надавала першу допомогу, якби я знала, що ти помираєш.

Ти була першою з родичів, хто побачив мене — ти мене народила.

Я була першою з них, хто побачив тебе неживою.

Я спеціально першою зайшла в палату.

Мамо, я ніколи раніше не бачила смерті.

Мамо, показавши, як виглядає життя, ти ж і показала, як виглядає смерть.

Я плакала «мамочка» в палаті.

Я казала, що я люблю тебе.

Ти була на третьому поверсі, в операційному відділі, без ліфту, із вузькими коридорами. Це як? Як би ти спустилася? Єдиний спосіб спустити людину після планової операції звідти, як я побачила, лише в мішку для мертвих.

Я спеціально «клацала пальцями» в палаті. Це жахлива звичка, на яку ти завжди звертала увагу та робила зауваження. Ти розумієш, чому я робила це в палаті?

Я так часто за минулий рік казала тобі, яка ти гарна. А ти посміхалася.

Я вдячна, що так часто говорила тобі, що я тебе люблю, обіймала тебе.

Мамо, я ж не знала, що це був останній рік твого життя.

Ти завжди раділа за перемоги нашої сім’ї. Ти завжди була першою, хто буде координувати всіх у сім’ї, розбиратися з ситуацією, якщо щось пішло не так.

Ти була першою, кому дзвонили, аби щось повідомити та просто поговорити.

Пам’ятаєш, як я сказала тобі на твій останній день народження, що ти — ланка нашої сім’ї, яка всіх нас об’єднує?

Я хочу тобі сказати, що ти й досі нас об’єднуєш. Твоїх батьків, чоловіка, рідну сестру, племінника, мене, інших.

Навіть якщо тебе з нами немає.

Мамо, ти на своєму прикладі показала, що означає справжня материнська любов.

Ти показала, що таке турбота, доброта, підтримка, спокій, безпека, зібраність, ти заклала базові цінності.

Ти так багато чому навчила, і я ще так багато чого не дізналася від тебе.

Мам, я почала готувати за твоїми рецептами.

Я майже не перекладаю речі з тих місць, куди ти їх поклала. Не можу наважитися.

Я дивлюся в дзеркало та бачу в собі твої риси.

У мені твої гени. Частинка тебе.

Деякі твої звички.

У тебе є продовження.

Мамо,

я люблю тебе

Шановні колеги журналісти на нас, як на останній «бастіон» справедливості і боротьби із бездонням, цинізмом, непрофесіоналізмом покладена важлива місія – не допустити більше таких жахливих, смертельних діянь від лікарів цього медичного закладу  «Сіті Клініка». 

Звертаємось до журналістів, репортерів українських телеканалів ТСН, Прямий, ЗІК, Україна, Інтер та інших : зверніть увагу на цю трагічну подію, висвітлюйте її! «Наша хата – НЕ скраю», давайте разом не допустимо більше таких трагедій від медичного закладу  «Сіті Клініка» у домівки наших громадян.      

За інформацією Ви можете звернутись до дочки загиблої Олени Шестопалової  - Катерини! Ось посилання на її сторінку у Фейсбук.

Також, можете писати нам на електронну пошту - politica.chat@gmail.com

Теги: Сіті Клініка,Вбивці у білих халатах ,халатність лікарів Коханенко,Шестопалова Олена Володимирівна,Коханенко Світлана Олександрівна,Коханенко Светлана Александровна,тромбоемболія легенової артерії,лікар акушер-гінеколог, УЗД-фахівець,видалення ендометріоїдних кіст ,двостороння тубектомія,Головань Юлія Миколаївна - Лікар ендокринолог,Ирза Сергей Васильевич,Сити Клиника,Головань Юлия Николаевна,Грында Игорь Евгеньевич,Катерин Шестопалова,Ірза Сергій Васильович
Мої відео