АНДРІЙ ЛЕМІШКО, ПАТРІОТ І ЛЮДИНА ДОБРА
Неодноразово зазначалося, що поряд з горем і смертю велика війна приносить до життя людей рятівну простоту понять і почуттів, якої всім так бракувало в мирний час.
Андрій Лемішко почав дбати про дитячі будинки та притулки ще в 2013 році, не вважаючи можливим, аби хтось із українських дітей заснув голодним чи просто відчував сирітську потребу. Його переконання проросли в реальність добрими справами, ремонтами, закупівлями одягу та меблів, телевізорів та іграшок для вихованців дитячих будинків Київської області.
У той час благодійністю займалося багато заможних людей, але більшість з них робили це святково та публічно, надаючи власним діям вигляд зневажливої гри багатих в доброту, а Андрій Лемішко влаштовував бали не під прицілом телекамер, а в тих самих дитячих установах, які разом з друзями ремонтував, прикрашав і зігрівав.
Згадки про це ви не знайдете навіть у всезнаючому інтернеті, Лемішко робив добро, не привертаючи до нього уваги, без пафосу і буржуазної показухи. Саме така благодійність крок за кроком, неминуче і впевнено, робила Україну європейською країною попри печерні перекоси в її соціальній політиці.
Дитячий будинок Юрасик в селі Циблі Бориспільського району Київської області, дитячий будинок сімейного типу в селі Мачухи (Полтавська область), Дитячий будинок в селі Вовчків (Бориспільський район Київської області), Центр допомоги дітям в селі Часів Яр (Бахмутський район Донецької області), багатодітна сім'я в містечку Середино-Буда під Сумами, Дитячий центр «Моя Батьківщина» в київському селі Хотів.
Закони журналістики вимагають формальної чіткості, імен і назв, але за сухим переліком стоять сотні доль маленьких українців, які, навіть залишившись без рідних, не були викинуті з життя і відчули щиру турботу рідної країни і її людей.
У 2015-2016 роках ситуація з дитячими закладами помітно покращилася, і Андрій Лемішко почав допомагати іншій категорії безпорадних українців, літнім людям, про яких не було кому піклуватися. Будинки для літніх та хоспіси перебували в жалюгідному стані, потребували лікарів і медикаментів, предметів обстановки і якісних продуктів.
Лемішко розвив діяльність, і життя багатьох людей похилого віку сповнилося добробутом і затишком, а медична допомога з розкоші перетворилася на невід'ємну частину повсякденного життя мешканців установ.
Запрацювали по-новому будинок для літніх людей «Перемога» (Бориспільський р-н, Київська обл.) і хоспісом в Середньо-Буді на Сумщині, а найкраще справи йшли в закладі села Ревне Бориспільського району, куди Андрій Абрамович з друзями часто приїздив особисто, аби поспілкуватися з літніми людьми і навіть влаштувати їм неквапливе затишне свято.
А потім почалася війна і стрімкі процеси, які вона принесла в наші долі. Дітей з дитячих будинків зусиллями Лемішка і його команди швидко і дбайливо вивезли за кордон і на захід країни, сьогодні всі вони в безпеці.
Настав час спрямувати всі зусилля на підтримку Збройних Сил України. Протягом першого місяця Андрій Абрамович Лемішко, як і багато хто, купував і відправляв на фронт бронежилети й каски, консерви та боєприпаси, ковдри та бинти. Потім, коли війна відійшла від столиці і стала способом життя, настала черга продуманих, дорогих покупок, про які, ймовірно, можна було вільно говорити після перемоги. А ще пізніше військове керівництво повідомило, що армія стала сильнішою і більше не потребує стихійної допомоги громадян, якою б масштабною і продуманою вона не була.
Черговим завданням Андрія Лемішка і його перевіреної команди стало створення і обслуговування медичних центрів для важких хронічних пацієнтів та онкологічних хворих. Війна перекреслила безліч зв'язків і ліній постачання, викликала лікарів на фронт, але не скасувала самі хвороби, прирікаючи тисячі людей на страждання і смерть.
Лемішко Андрій і його команда однодумців на цей день уже поставила для потребуючих чотири автомобілі швидкої медичної допомоги, а ще три вдорозі та фактично прибудуть в найближчий час.
Крім того, з перших днів війни ведеться постачання пікапів на потреби ЗСУ, які ще й до того здебільшого також обладнані медичним устаткуванням.
І напевне, нашим «злочином» буде те, якщо упустимо одну з найважливіших ліній допомоги команди Андрія Лемішка; мова про регулярну допомогу жителям Бородянки, а саме – три рази в тиждень проводиться роздача молока та хліба біля місцевого храму. Цю місію добра Андрієм Лемішко було започатковано з травня цього року.
До речі, щодо церкви в Бородянці: в час навали орків вона зазнала часткової руйнації, були суттєві пошкодження. Варто зазначити, що Андрій Лемішко ініціював та провів її ремонт, що є важливим як для місцевих вірян так і для нього особисто, як віруючої людини.
А ще, в ті й же Бородянці цими благодійниками з великим серцем було облаштовано надійне та затишне бомбосховище в місцевому дитячому садочку. Цей акт щирої допомоги є неоціненним, адже діти – найцінніше нашої Нації, нашої Держави, кожного Українця.
Завдяки таким волонтерам, як Лемішко, сьогодні хворі знаходяться під професійним наглядом і забезпечені лікарняним комфортом. У центри доставляються необхідні медикаменти, проводяться обстеження та операції, призначаються курси лікування. Якою ціною була досягнута ця медична стабільність, знають, мабуть, тільки працюючі там лікарі і волонтери доброти, що їм допомагають.
Знову ж таки, якби не велика війна, країна б не дізналася, як живе і допомагає людям Андрій Лемішко. Якби не велика війна: його ім'я, добрі справи, які важко навіть перерахувати, як завжди, залишилися б нікому не відомими.
Час тривог все змінив. Сьогодні ми судимо людей по сміливих словах і великих справах, тут і зараз, не відкладаючи на невідоме потім і не загадуючи наперед. І ця тривожна ясність надає нашій боротьбі з ворогом впевненості і високого сенсу.
Звісно, спільна Перемога назве імена героїв, але ми не втомимося називати їх і у вогні війни. Справжню людину, про вчинки і досягнення якої ми сьогодні розповіли, звуть Андрій Абрамович Лемішко.
